тип
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | тип | типи | типи |
| Р. | типа | типів | типів |
| Д. | типу типові |
типам | — |
| З. | тип | типи | типи |
| Ор. | типом | типами | — |
| М. | типі | типах | — |
| Кл. | типе* | типи* | — |
тип
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -тип-.
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [ˈtɪp], мн. [ˈtɪpe]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.
- Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи.
- Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної категорії.
- Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей.
- Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник.
- Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці, напрямі думок і т. ін.).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: тип
- Тип // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.