Фемінізм

Матеріал з Вікісловника
(Перенаправлено з фемінізм)
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.
  2. Фемінізм - ідеологія політичних груп та об’єднань, які відстоюють необхідність політичних дій для забезпечення рівних прав жінок (емансипація жінок). Автором даного поняття вважається французький філософ і економіст Фур’є. Ще Платон в античні часи передбачав участь жінок в управлінні державою на рівних правах з чоловіками, Христина Пізанська у “Книзі про жіноче місто”(1405) виступала за зміцнення політичної сили і розширення впливу жіноцтва.

Проте сучасний фемінізм веде свій родовід від опублікованої 1792 р. праці Воллстонкрафт “Захист жіночих прав”, де наводились аргументи за рівність прав жінок. Першим ідейним маніфестом феміністського руху стала, написана в 1791 р. французькою письменницею де Гуж “Декларація прав жінки і громадянки”. У цьому документі де Гуж поставила вимогу включити жінок до категорії повноправних громадян. З тих пір рух за рівні права жінок і чоловіків отримав назву “феміністського” руху. На основі вражень від Великої Французької революції Фур’є писав: “Розширення прав жінок є загальним принципом всякого соціального прогресу”. Ідеї формальної рівності статей знайшли своє найяскравіше вираження в класичному трактаті ХІХ ст. “Підлеглість жінок”(1869) Мілля. Боротьба за емансипацію (рівність) жінок стає невід’ємною частиною загальнодемократичного руху. Як організований суспільний рух фемінізм вперше сформувався у США 1848 р., коли в Сенека Фолз було скликано конференцію, на якій прийнято “Декларацію побажань”, що перефразувала “Декларацію незалежності” з позицій лише жінок і 12 резолюцій з жіночих проблем. У XIX ст. основною вимогою феміністського руху була вимога надання жінкам рівних з чоловіками виборчих прав. Цей рух отримав назву “рух суфражисток” (з франц. “suffrage” - виборче право). Зосередженість перших феміністок на питаннях виборчих прав жінок спричинило появу в США перших суфражистських організацій: Національної жіночої суфражистської організації та Американської жіночої суфражистської асоціації. На початку ХХ ст. жінки добилися права голосу в деяких штатах США, а рух за виборчі права жінок став основною політичною проблемою Британії. Радикали цього руху готові були до актів насильства та самогубств як політичної зброї. Незважаючи на те, що фемінізм добився загального виборчого права практично у всіх західних демократичних країнах, він залишається предметом політичних дискусій для багатьох, а для декого непоборною пристрастю. Феміністський рух загалом є неорганізованим і дуже різнорідним. У науковій літературі прийнято розрізняти поняття жіночого руху та фемінізму. Під першим розуміють більш загальний соціальний рух за права жінок, а під другим – більш вузькі, радикальніші форми його прояву. Фемінізм також поділяють на соціалістичний та буржуазно-ліберальний. У рамках останнього виділяють три яскраво виражені напрямки – радикальний, поміркований та консервативний фемінізм. Радикальні феміністи дивляться на цей рух як на всеосяжну справу, яка повинна визначати ставлення людини до широкого кола питань, таких, як структура адміністрації підприємств, кар’єра, професія, освіта, податки, особисте життя. Природа західного суспільства зіпсована агресивним, з жадобою наживи, чоловічим типом зрілого віку, який підкорює своїй волі і експлуатує молодь та жінок (сексизм). Помірковані феміністки вважають справедливими прагнення жінок до рівних політичних прав, здобуття будь-якої професії (кар’єри) без дискримінації і однакової платні за однакову роботу. Навіть серед консерваторів мало хто заперечить необхідність забезпечення рівності жінок. Радикальні феміністки вважають, що їх поміркованіші сестри не бачать масштабів проблеми, підтверджуючи свій рівноправний статус у суспільстві, де переважають чоловіки. Їх аналіз проблеми і стратегія та тактика дуже різні в різних групах. Так, феміністки марксистського напрямку слідом за Енгельсом вважають, що експлуатація жінок - це частина капіталістичного феномену “резервної армії праці”. Капіталісти експлуатують низькокваліфіковану, низькооплачувану і часто зайняту не повний робочий день жіночу робочу силу, для того щоб тримати в порядку організованішу й активнішу чоловічу робочу силу, допускаючи, щоб жінки досягали свого справжнього потенціалу лише при відсутності чоловіків. Справжня емансипація, на їх погляд, можлива лише після перемоги пролетарської революції, яка знищить ці репресивні механізми (разом з буржуазною думкою, що сім’я це власність мужчини). Інші автори менш переконані, що домінуюче становище мужчини пов’язане з капіталізмом, вказують на владу, яку мужчини мають в контролі над розмноженням. Більшість радикальних феміністок зайняли подібну до анархістської позицію стосовно того, що революція має починатись у приватному житті тих, хто переконаний в її необхідності. “Особисте - це політичне!” - ось лозунг багатьох радикальних феміністок, які вважають, що централізоване й авторитарне нав’язування стилю життя є чоловічим стилем політики. Незначна меншість йде ще на крок далі, вважаючи, що чоловіки ніколи добровільно не віддадуть влади (жоден панівний клас не зробив цього добровільно), тому жінки можуть досягти свободи та рівності лише в ізольованих жіночих громадах. Найбільший вплив на сучасні форми фемінізму мали студентські рухи нових лівих, які спричинили появу Руху визволення жінок у США, Великобританії, Німеччині. Його зміцненню сприяло проголошення ООН Декади жінок (з 1975 до 1985 рр.) і проведення 1985 р. у Найробі Першої світової конференції жінок.На сучасному етапі спостерігається трансформація основних положень феміністського руху у неофемінізм. Cучасний феміністський рух – це ряд автономних незалежних слабоорганізованих груп, діяльність яких відповідає інтересам особистого та політичного положення їх учасників. І хоча сьогодні феміністський рух не становить окремої політичної сили, тим не менше він здійснює помітний вплив на акторів політичного життя. Загальною ознакою сучасного фемінізму є проголошення вирішальної ролі жінок в історії людства. У 90-х рр. фемінізм змістив свою увагу на сферу культури, психології, мови. У деяких країнах ідеї фемінізму справили достатньо відчутний вплив на сферу політики. Це в першу чергу стосується скандинавських держав. Так, у шведському парламенті жінки становлять 40.4% депутатського корпусу і 50% членів уряду. У Норвегії серед парламентарів 39.4% - жінки, у Фінляндії – 33%. У Франції жінки становлять третину членів уряду. У ряді європейських країн для жінок встановлена спеціальна квота у виборчих списках (у Німеччині в ХДС/ХСС – 1/3). Значна роль у боротьбі за права жінок належить Всесвітній демократичній федерації жінок (ВДФЖ), яка заснована в Парижі у грудні 1945 р. У її складі – 135 жіночих організацій зі 117 країн.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ?? лат. femina – жінка

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
  • Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
  • Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.