цвинтар

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. цви́нтар цви́нтарі
Р. цви́нтаря цви́нтарів
Д. цви́нтарю
цви́нтареві
цви́нтарям
З. цви́нтаря цви́нтарі
Ор. цви́нтарем цви́нтарями
М. цви́нтарі
цви́нтарю
цви́нтарях
Кл. цви́нтарю цви́нтарі

цви́н-тар

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -цвинтар-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

1. подвір'я і кладовище біля церкви.

◆ Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече w:Панас Мирний, III, 1954, 32
◆ Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі w:Олекса Стороженко, І, 1957, 200
◆ За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один… Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван w:Андрій Головко, II, 1957, 346

2. місце, відведене для поховання померлих; кладовище.

◆ Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою w:Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154
◆ На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову w:Вадим Собко, Нам спокій…, 1959, 84
◆ На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції w:Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84
◆ — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть w:Михайло Стельмах, І, 1962, 22
  1. образно. ◆ Став цвинтарем німцям цей схил висоти… w:Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: цвинтар
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.