цей

Матеріал з Вікісловника
(Перенаправлено з ця)
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. цей ця це ці
Р. цього́ ціє́ї цьо́го́ цих
Д. цьому́ цій цьо́му́ цим
З. цього́ (іcт.)
цей (неіст.)
цю це цих (іст.)
ці (неіст.)
О. цим ціє́ю цим ци́ми
М. цім
цьо́му
цій цім
цьо́му
цих

цей

Займенник.

Вимова[ред.]

МФА: [ʦɛi̯] (одн.), [ʦʲi] (мн.)

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вказ. вказує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим (протилежне той)
    ◆ Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Тарас Шевченко
    1. у знач. ім. вживається замість предмета, особи, тощо, яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше
      ◆ немає прикладів застосування.
    2. вказує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи матиме в майбутньому часі
      ◆ немає прикладів застосування.
    3. у знач. ім. уживається замість назви такого періоду
      ◆ Цими днями. За цих умов.
  2. вказує на якийсь предмет, особу, тощо, що їх вирізняють з-поміж інших
    ◆ немає прикладів застосування.
    1. у знач. ім. уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших
      ◆ немає прикладів застосування.
    2. у сполученні зі сл. час, момент, мить, тощо вказує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова
      ◆ немає прикладів застосування.
    3. вживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють
      ◆ немає прикладів застосування.
  3. також зі сл. самий, сама, саме вказує на предмет, особу, дію, тощо, згадані в попередньому висловлюванні
    ◆ Годинник в столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р.
    ◆ На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід. Юрій Яновський, «Твори в п'яти томах, т. II», 1958 р.
    ◆ Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. // Я до останнього зітхання її не зможу прочитать. Володимир Сосюра, «Твори в трьох томах, т. II, 1958»
    ◆ — А ти що, найстарший тутечки? — скрипить чийсь голос, і в цьому скрипі чується погано прихована злоба. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томахII, 1962»
    ◆ Вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ. І, може, саме ця натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя.Олесь Гончар Твори в чотирьох томах, т. III, «1959»
    1. у знач. ім. цей, чол.; ця, жін.; це, сер.; мн. ці вживається для вказівки на раніше названу особу (відповідає за значенням особовому займ. З-ї ос.)
      ◆ За кілька метрів він впізнав Вакуленка, бо навіть у темряві заблищала його лобата лиса голова без пілотки. Цей був убитий наповал. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
      ◆ Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим; цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.
    2. вживається як зв'язка в складеному присудку}}
      ◆ Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1956 р.
      ◆ Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р.
  4. у знач. ім. це, сер. вказує на дії, явища, обставини, події, тощо, про які говориться в попередньому чи наступному контексті
    ◆ — Так отакий мій батько був, мамо?… Чому ох ви мені давно цього не казали? Панас Мирний, «Твори», 1949 р.
    ◆ — Ось не дуже давно чула я, — знов забалакала та ж бабуся, — як чоловік дітей поморозив. Так прямо аж не віриться, щоб цього людина дійти могла. Гнат Хоткевич, «Твори в двох томах, т. I», 1966 р.
    ◆ — Ще й сердиться за порятунок, — здивувався Мірошниченко… — От і рятуй тебе, Якове, після цього Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. II», 1962 р.
    ◆ Він любив поспати і при найменшій нагоді не відмовляв собі в цьому. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
    1. невідм., сер. вживається у функції неузгодженого підмета
      ◆ Катерина подивилась, // Та й зголосила: // — Це не брат мій, це мій милий. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р.
    2. у сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова
      ◆ Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. II», 1955 р.
      ◆ Через стіл навпроти Галаганихи сиділа дуже схожа на неї, але старіша, зовсім сива, рідна сестра її. Поряд з Людмилою — гарненька брюнетка. Все це Діденко охопив очима іще з порога. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.
  5. вживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій, тощо
    ◆ Я там писав, що незабаром вирвуся із цієї каторги і приїду до тебе в гості, але ще й досі нема нічого офіціального. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. VI», 1957 р.
    ◆ Така то задума спиня мою руку, // Що людськую бачу кругом себе муку, // Недолю та сльози — і думка зрина: // Нащо тут здалась ця праця дрібна?… Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. I», 1951 р.
    ◆ Остап почав турбуватися: де ділася Соломія… Адже вона знає, що йому трудно поворухнутися, що він не годен сам видобутися з цих нетрів. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I, 1955»
    ◆ — Сюди, в ці Альпи, можна лише наступати, — каже він. — Відступати звідси неможливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас. Але тому, що ми відступати не думаємо, — хрипко сміється він, — то й рвемося все далі в ці кам'яні катакомби. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

  1. той

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від укр. оцей < укр. отсей < укр. от сей.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]