шабля

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

шаб-ля

Іменник жіночого роду, неістота.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

1. Холодна, перев. кавалерійська зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем.

  1. ◆ Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую Шевч., II, 1953, 43 ;
  2. ◆ На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше Вас., III, 1960, 382;
  3. ◆ Не втне Каїн Абля, бо тупа шабля Хотк., II, 1966, 330;
  4. ◆ Образно. Прокотився грім з розгоном,
    Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі Рильський, III, 1961, 182;
  5. ◆ У порівн. Гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь Коцюб., II, 1955, 231;
  6. ◆ На все життя Ви узяли з собою, Павло Григорович, пісенний дар, Як шаблю золоту — почесну зброю Рильський, II, 1960, 166

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]