Морфологічні та синтаксичні властивості [ред.]
| відм. |
однина |
множина |
| Н. |
язи́к |
язики́ |
| Р. |
язика́ |
язикі́в |
| Д. |
язико́ві
язику́ |
язика́м |
| З. |
язи́к |
язики́ |
| О. |
язики́м |
язика́ми |
| М. |
язиці́, язику́ |
язика́х |
| К. |
язи́ку* |
язики́* |
язи́к
Іменник чоловічого роду, відмінювання 3b.
Вимова [ред.]
МФА: []
Семантичні властивості [ред.]
Значення [ред.]
- анат. рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості ◆ немає прикладів застосування.
- страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров'ячого або свинячого) ◆ немає прикладів застосування.
- перен. те, що має подовжену, витягнуту форму ◆ немає прикладів застосування.
- перен. тей самий орган людини, за допомогою якого вона усно передає свої думки, спілкується; орган мовлення ◆ немає прикладів застосування.
- заст. мова (у 2 знач.) ◆ немає прикладів застосування.
- заст. народ, народність ◆ немає прикладів застосування.
- перен. полонений, від якого можна дістати потрібні відомості ◆ немає прикладів застосування.
- те саме, що розвідник ◆ немає прикладів застосування.
- металевий стержень у дзвонах, дзвінках, який, ударяючись об стінку, видобуває звук ◆ немає прикладів застосування.
- уживається як складова частина деяких ботанічних назв ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми [ред.]
Антоніми [ред.]
Гіпероніми [ред.]
Гіпоніми [ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми [ред.]
Споріднені слова [ред.]
Етимологія [ред.]
Від ??
Переклад [ред.]
орган у ротовій порожнині [ред.]
страва
те, що має подовжену, витягнуту форму
орган мовлення
мова
народ, народність
полонений
розвідник
металевий стержень у дзвонах
