Χριστός

Давньогрецька

Морфосинтаксичні ознаки

↓ відмінок	однина		множина
називний	ὁ	Χριστός	οἱ	Χριστοί
родовий	τοῦ	Χριστοῦ	τῶν	Χριστῶν
давальний	τῷ	Χριστῷ	τοῖς	Χριστοῖς
знахідний	τὸν	Χριστόν	τοὺς	Χριστούς
кличний!		Χριστέ		Χριστοί
	подвійний
ονομ-αιτ-κλ	τὼ		Χριστώ
γεν-δοτ	τοῖν		Χριστοῖν
2η κλίση, Категорія 'ναός' όπως «ναός» - Appendix:Іменники

Χρισ-τός

Іменник, чол. рід.

Корінь: --

Вимова

• МФА: [kʰris.tós] → [xris.ˈtos] → [xris.ˈtos] [докладніше]
  • Аттична вимова: [kʰris.tós]
  • Єгипетська вимова: [kʰris.ˈtos]
  • Койне: [xris.ˈtos]
  • Візантійська вимова: [xris.ˈtos]
  • Константинопольська вимова: [xris.ˈtos]

Семантичні властивості

Значення

Найстаріша відома ікона Спаса Вседержителя — Монастир Святої Катерини.

1. Христос, Помазаний
2. Месія

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Нащадки

• гр. Χριστός
• англ. Christ

Етимологія

Від χρίω «помазати» + -τός (дієслівний суфікс прикметника), утворюючи дієслівний прикметник, що позначає результуючий стан, часто функціонуючи семантично як дієприкметни.

Джерела

• Χριστός, у ΛΟΓΕΙΟΝ [Лоґейон] Словник давньогрецької та латинської мов (англійською, французькою, іспанською, німецькою, голландською та китайською мовами), Чиказький університет, з 2011. року
• G5547 у Стронгу, Джеймс (1979), Вичерпна згода Стронга з Біблією