θεός

Давньогрецька

Морфосинтаксичні ознаки

↓ відмінок	однина		множина
називний	ὁ	θεός	οἱ	θεοί
родовий	τοῦ	θεοῦ	τῶν	θεῶν
давальний	τῷ	θεῷ	τοῖς	θεοῖς
знахідний	τὸν	θεόν	τοὺς	θεούς
кличний!		θεέ		θεοί
	подвійний
ονομ-αιτ-κλ	τὼ		θεώ
γεν-δοτ	τοῖν		θεοῖν
2η κλίση, Категорія 'ναός' όπως «ναός» - Appendix:Іменники

θε-ός

Іменник, чол. рід.

Корінь: --

Вимова

• МФА: [tʰe.ós] → [θe.ˈos] → [θe.ˈos] [докладніше]
  • Аттична вимова: [tʰe.ós]
  • Єгипетська вимова: [tʰɛ.ˈos]
  • Койне: [θe.ˈos]
  • Візантійська вимова: [θe.ˈos]
  • Константинопольська вимова: [θe.ˈos]

Семантичні властивості

Значення

1. бог

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: θεολόγος

Нащадки

• гр. θεός
• англ. theo-

Етимологія

Від прагрец. *tʰehos (звідки також мікенс. 𐀳𐀃), тематизація амфікінетичного праіндоєвр. *dʰéh₁-s-(s), від *dʰeh₁- «робити» + *-s (суфікс, що утворює s-основу). Споріднене з фригійським δεως («богам»), давньовірменським դիք (dikʻ, «боги») та латинським fēria («святковий день»), fānum («храм») та fēstus («святковий»).

Джерела

• θεός, у ΛΟΓΕΙΟΝ [Лоґейон] Словник давньогрецької та латинської мов (англійською, французькою, іспанською, німецькою, голландською та китайською мовами), Чиказький університет, з 2011. року
• G2316 у Стронгу, Джеймс (1979), Вичерпна згода Стронга з Біблією