Біланчук

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина		множина
	ч.	ж.
Н.	Біланчу́к	Біланчу́к	Біланчуки́
Р.	Біланчука́	Біланчук	Біланчукі́в
Д.	Біланчуко́ві Біланчуку́	Біланчук	Біланчука́м
З.	Біланчука́	Біланчук	Біланчукі́в
Ор.	Біланчуко́м	Біланчук	Біланчука́ми
М.	Біланчуко́ві Біланчуку́	Біланчук	Біланчука́х
Кл.	Біланчуку́	Біланчук	Біланчуки́

Бі-лан-чу́к

Іменник, істота (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (прізвище).

Корінь: -Білан-; суфікс: -чук.

Вимова

• МФА : [bʲilɐnˈt͡ʃuk] (одн.), [bʲilɐnt͡ʃʊˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. українське прізвище. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Bilanchuk (en) Білоруськаbe: Біланчук (be) Російськаru: Биланчук (ru) чол.

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Корінь: -Білан-; суфікс: -чук.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. Біланчук (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість