Українська

Ве-ли́к-день

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Вел-; суфікс: -ик; корінь: -день-.

найбільше християнське свято Воскресіння Ісуса Христа; відзначається навесні ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить. Матвій Номис ◆ На Великдень на соломі, Против сонця, діти Грались собі крашанками. Т. Г. Шевченко ◆ – А проти Великодня на утрені святий огонь сходить з неба. Патріарх входить у печеру до Гробу Господнього з пучком незасвічених свічок і молиться. Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються. І. С. Нечуй-Левицький ◆ Згадав [Кметь] ту весну, коли він перший раз виходив із села. Це теж було перед Великоднем Хвильовий ◆ Тіснота [на ярмарку], як у церкві на Великдень! І протовпиться не можна. І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість
іменники: день прикметники: великодній, великий

Від

Список перекладів
Англійська_en: Easter ^(en) Грецька_el: Πάσχα ^(el) Польська_pl: Wielkanoc ^(pl) Словенська_sl: Velika noč ^(sl) Турецька_tr: Paskalya ^(tr) Французька_fr: Pâques ^(fr) Фінська_fi: pääsiäinen ^(fi) Хорватська_hr: Uskrs ^(hr) Чеська_cs: Velikonoce ^(cs) Шведська_sv: påsk ^(sv)

Словник Горох: Великдень
Словник УЛІФ: Великдень
Великдень // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.