Українська

Во-ро́-ни-чі

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 4a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Ворон-; суфікс: -ич; закінчення: -і.

геогр. присілок села Яворів на Косівщині. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Два роки тому (2015.) в місцевому присілку Вороничі поселився гурт молодих натхненників. Джерело — ( з газети).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)