Вівчарюк

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина		множина
	ч.	ж.
Н.	Вівчарю́к	Вівчарю́к	Вівчарюки́
Р.	Вівчарюка́	Вівчарюк	Вівчарюкі́в
Д.	Вівчарюко́ві Вівчарюку́	Вівчарюк	Вівчарюка́м
З.	Вівчарюка́	Вівчарюк	Вівчарюкі́в
Ор.	Вівчарюко́м	Вівчарюк	Вівчарюка́ми
М.	Вівчарюко́ві Вівчарюку́	Вівчарюк	Вівчарюка́х
Кл.	Вівчарюку́	Вівчарюк	Вівчарюки́

Вів-ча-рю́к

Іменник, істота (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (прізвище).

Корінь: -Вівчар-; суфікс: -юк.

Вимова

• МФА : [ʋʲiu̯t͡ʃɐˈrʲuk] (одн.), [ʋʲiu̯t͡ʃɐrʲʊˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. українське прізвище. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Vivchariuk (en) Російськаru: Вивчарюк (ru) чол.