Вікісловник:Найменування
На цій сторінці подано настанови з обрання базової форми (назви) сторінки.
Загальне
[ред.]- слова повинні починатися з малої літери, окрім власних назв та коли ортографія мови вимагає, щоб слова починалися з великої (наприклад, у німецькій). Слова Україна та україна є різними статтями;
Дієслова
[ред.]- зазвичай використовуємо інфінітив;
- в назвах оминаємо маркери інфінітиву: read, lesen, läsa (а не to read, zu lesen, att läsa);
- у випадку мов, що не мають окремої форми інфінітиву, використовуємо форму, що заведено використовувати у словниках замість нього: наприклад, для албанської, болгарської, латинської, старо- та новогрецької використовуємо першу особу однини, алб. shqiptoj, болг. правя, латин. timeo, грецьк. μαθαίνω, а для македонської третю особу однини — мисли.
Доконаність
[ред.]1. для слів, що утворюють видову пару доконане-недоконане, ми використовуємо форму недоконаного виду 2. у статті доконаного виду у значенні ми подаємо лише: див. посилання на недоконану форму
Морфеми
[ред.]Статті морфем створюємо зі знаком дефіса у назві (добре: -логія, погано: логія; роз-, а не роз).
Якщо є стаття з подібним написанням, але без дефіса, то вгорі статті перед мовними заголовками подаємо посилання на цю статтю через шаблон {{Див. також}}. І навпаки.
Прикметники
[ред.]Використовуємо форму називного відмінка чоловічого роду в однині (добрий, хороший).
Іменники
[ред.]Використовуємо форму називного відмінка в однині (кіт, а не коти).
У мовах, що мають артикль, слова подаються без артикля (cat, а не a cat)
Якщо слово використовується лише в множині або майже не використовується в однині, то основною буде форма називного відмінка множини (двері, ножиці).
Фразеологізми
[ред.]Ми також створюємо статті для фразеологізмів. У статті таких сполук містяться посилання на окремі слова, що в неї входять.
У заголовках таких статей ми не зазначуємо неозначені займенники хтось, щось, десь тощо (водити за носа, а не водити когось за носа). Але якщо неозначений займенник є незмінною частиною фразеологізму, то його залишаємо (мати щось спільне з, а не мати спільне з).
Частина мови фразеологізму визначається за його функціонуванням у мові, а не за частинами мови його складових.