Дідиченко

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина		множина
	ч.	ж.
Н.	Дідиче́нко	Дідиче́нко	Дідиче́нки
Р.	Дідиче́нка	Дідиче́нко	Дідиче́нків
Д.	Дідиче́нкові Дідиче́нку	Дідиче́нко	Дідиче́нкам
З.	Дідиче́нка	Дідиче́нко	Дідиче́нків
Ор.	Дідиче́нком	Дідиче́нко	Дідиче́нками
М.	Дідиче́нкові Дідиче́нку	Дідиче́нко	Дідиче́нках
Кл.	Дідиче́нку	Дідиче́нко	Дідиче́нки

Ді-ди-че́н-ко

Іменник, істота (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (прізвище).

Корінь: -Дідич-; суфікс: -енк; закінчення: -о.

Вимова

• • МФА: [dʲideˈt͡ʃɛnkɔ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. українське прізвище. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Didychenko (en) Російськаru: Дидиченко (ru) чол.