Шаблон:етимологія:вальці
Перевірена версія
ва́льці́, вале́ць СУМ, Ж, вальцівни́к, вальцюва́льник, вальцюва́льний, вальцюва́ти; — рос. вальцы́, білор. ва́льцы, пол. walec, чеськ. válcovati «викачувати», словац. valec, в.-луж. н.-луж. walca, болг. валц— запозичення з німецької мови; нім. Walze «каток» пов’язане з дієсловом walzen «крутитись».— СІС 118; ЭСБМН 47; Sł. wyr. obcych 694; Kluge—Mitzka 837.— Див. ще ва́льс.