Шаблон:етимологія:вовк

psl. *vьl̥kъ. Схоже звучать назви цієї тварини в інших слов’янських мовах: д.-рус. вълкъ, {{lang|be|воўк}, ст.-слов. влькъ, болг. вълк, sr-cyr. ву̑к/sr-lat. vuk, словен. vȏɫk, чеськ. словац. vlk, пол. wilk, полаб. våuk, в.-луж. wjelk, н.-луж. wel'k.

Праслов’янське слово *vьlkъ походить від праіндоєвр. *wĺ̥kʷos (*ulkos), похідними від якого є назви цього звіра майже у всіх індоєвропейських мовах: лит. vil̃kas, лат. vìlks, давньоіндійське vŕ̥kas, авар. vǝhrka-, осет. Уӕрхӕг (ім'я одного з героїв осетинського епосу), Шаблон:kang ‎, Шаблон:kang ‎горг, горган, tj. гург, готська wulfs, нім. Wolf, нідерл. і англ. wolf, алб. ujk (з ранішого ulk), тохарське B walkwe, гр. λύκος (вимова дуже змінилася під впливом слова αλωπός — «лис»). Латинське lupus, очевидно, запозичене зі спорідненої сабінської мови, питомо латинське «вовк» мало бути *volquus або *vulcus, *volcus (можливо, звідси й ім'я римського бога Вулкана). З латинського lupus також походять італ. lupo, ісп. порт. lobo, провансальське lop, фр. loup, рум. lup.

Індоєвропейська назва вовка *wĺ̥kʷos за походженням пов’язана з дієсловами *wel- «рвати» чи *welk- «тягти», «цупити», або утворене від прикметника *wl̥kʷós «небезпечний». Назва звіра відбиває всю небезпеку, яку вовк являв для скотарських індоєвропейських племен. Непереконливою є точка зору, яка виводить індоєвропейську назву з кореня *vel- «буланий, сіро-жовтий».