Шаблон:етимологія:комбінація

комбінація «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.», комбіна́тор «(жарт.) спритний, хитрий ділок», комбінато́рний, комбінаці́йний, комбіно́ваний, комбінува́ти; — рос. болг. комбина́ция, білор. камбіна́ція, пол. kombinacja, чеськ. kombinace, словац. kombinácia, в.-луж. kombinacija, мак. сербохорв. комбинациіа, словен. kombinácija;— запозичення з латинської мови; слат. combīnātio «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. combinacia «тс.» походять від combīno «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться й укр. комбінат, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. combinaison «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезо́н), ст. combination «тc.», англ. combination «комбінація (білизна)», утворені від пізньолат. combīnātio «поєднання, з’єднання»; форма комбіна́тор вважається запозиченням з французької мови; фр. combinateur «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. лат. combīnātor «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з combīno «зв’язую по два, поєдную». — СІС 342; Шанский ЭСРЯ II 8, 225—226; Sławski 11 378—379; Kopaliński 506; Holub—Lyer 250; БЕР 11 570; Младенов 247; Byjaклиja 442; Bloch 161; Dauzat 189; Klein 169, 317. — Див. ще комбіна́т.— Пор. комбінезо́н.