Шаблон:етимологія:паркан
Перевірена версія
парка́н «стіна, огорожа, звичайно дерев’яна», [парка́ння, барка́н] «тс.», впарка́нити «огородити парканом» Ж, ВеБ, [запарка́нити, опарка́нити] «тс.»; — рос. парка́н, білор. парка́н, пол. словац. parkan, чеськ. parkán, н.-нім. parchan; — через польське та чеське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; сер.-в.-нім. Parkan через фр. ст. pare «огорожа», лат. parcus «тс.» зводять до іберійського джерела. — Richhardt 87; Фасмер III 208; Schuster-Šewc 1045; Gamillscheg 679. — Див. ще парк. — Пор. парке́т.