Шаблон:етимологія:рішити

ріши́ти «прийти до висновку; розв'язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»), розтратити (первісно у виразах типу р. всього «позбавити всього»)», ріша́ти, заст. рі́шене́ць «рішення, вирок» СУМ, Нед, рі́шення, ріши́мість, рішу́чий, відріша́ти «відпорювати; усувати від співучасті» Нед; — рос. реши́ть, решать «вирішити, розв'язати; (заст.) розплутати», білор. рашы́ць «вирішити; розтратити», рашаць, др. розв'язати; відпустити гріх, пол. rzeszyć «зв'язувати», чеськ. řešiti «розв'язувати, розгадувати», словац. riešiť «тс.», болг. решавам «вирішую, розв'язую», мак. решава «розв'язує; позбавляє; рятує», сербохорв. дре́шити (<*одрешити) «розв'язувати», словен. réšiti «рятувати, звільнити, розв'язати, розгадати», стсл. рѣшити «розв'язувати»; — psl. *otrěsiti, *orzrešiti або інші префіксальні утворення із значенням «відв'язувати, розв'язувати» від дієслова psl. *rěšiti «зв'язувати»; — споріднене з лит. raišýti «в'язати, патрати», rìšti «в'язати», ryšulỹs «в'язка, згорток, вузол», ryšỹs «зв'язок; відношення», raĩštis «пов'язка, шнурок, мотузок», лтс. raisit «розв'язувати», rist «зв'язувати», прус. senrists «зав'язаний», perreist «зв'язувати», дав.-англ. wrion «закутувати, загортати; покривати», wrldan «зв'язувати», лат. rīса «хустина, косинка»; очевидно, іє. *reik-/reig- «в'язати». — Черных II 115; Фасмер III 479—480; Преобр. II 238; Brückner 476; AfSIPh 39, 4; Machek ESJČ 530— 531; Holub—Kop. 322; Младенов 560; Стоянов 83; Skok III 141 — 142; Ильинский РФВ 69, 16; РФВ 74, 122; Mikl. EW 277; Эндзелин СБЗ 69; Karulis II 100—101; Būga RR I 476—478; Fraenkel 690, 738; Slavia 13, 11 — 12; Mapтынов Сл. и ие. аккомод. 128—129; Kurz ZfSIPh 19, 389; Specht ZfSIPh 19, 128; Pedersen IF 5, 79.