Шаблон:етимологія:сват

сват, сва́ненька «свашка», сва́ненько «сваток», сва́нечка, сва́нечко, сваню́тка, сва́ня О, сванька, сва́тальник [сва́танець] «сват» Нед, сва́танок «тс.» Нед, сва́танки́ «сва́тання» СУМ, Нед, сва́тання, сва́та́ч тж, сва́тиця «сваха» Нед, сватко́, сватни́к «звідник» Нед, сватни́цтво «звідництво» Нед, сваток «тс.», свату́ньо сваха, сваття сва́чини «сватання» Кур, сва́шини «пригощання свах» Нед, сваща́к «дружко (?), сват Нед», сва́щини «частування весільних гостей у свахи» Нед, сватальний, сва́тній «сватів», сватати, свататися, свататися «родичатися», [свататися], сва́шити «свашкувати» Нед, [свашчити] «тс.», свашкувати, Нед, свашчити «тс» підсвата́ння, при́сваха; — рос. білор. болг. мак. сват, др. сватъ, пол. в.-луж. н.-луж. swat, ч. заст. словац. svat, сербохорв. сват, словен. svàt; — psl. svatъ; виводиться зі *svojat-, похідного від займенникової основи svo-, sve-; — зіставляється з лит. svecias, svetis «гість» (первісно «чужинець, сам по собі»)», лат. svess «чужий; гість», гр. (F)ἐτης; «родич, друг», ἔταρος «товариш, супутник»; зближення з ав. xγaētu- «належний до сім'ї» — (Machek ESJČ 594) сумнівне з точки зору фонетики. — Черных II 143; Фасмер III 570; Преобр. II 255—256; Brückner 527; Skok III 369; Mikl. EW 332; Fraenkel 950, 952; Karulis II 336; Мартынов Язык 85. — Див. ще свій¹.