Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	абітуріє́нтський	абітуріє́нтське	абітуріє́нтська	абітуріє́нтські
Р.	абітуріє́нтського	абітуріє́нтського	абітуріє́нтської	абітуріє́нтських
Д.	абітуріє́нтському	абітуріє́нтському	абітуріє́нтській	абітуріє́нтським
З. (^іст./_неіст.)	абітуріє́нтського (іcт.) абітуріє́нтський (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	абітуріє́нтське	абітуріє́нтську	абітуріє́нтських (іст.) абітуріє́нтські (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	абітуріє́нтським	абітуріє́нтським	абітуріє́нтською	абітуріє́нтськими
М.	абітуріє́нтськім абітуріє́нтському	абітуріє́нтськім абітуріє́нтському	абітуріє́нтській	абітуріє́нтських

а-бі-ту-рі-є́нт-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -абітурієнт-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

прикметник до абітурієнт. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від нім. Abiturient «абітурієнт, випусник», від лат. abituriens (abiturientis) «той, що уходить», від присудка abīre «уходити».

Список перекладів