акредитив

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. акредити́в акредити́ви
Р. акредити́ву акредити́вів
Д. акредити́вові
акредити́ву
акредити́вам
З. акредити́в акредити́ви
Ор. акредити́вом акредити́вами
М. на/у акредити́ву на/у акредити́вах
Кл. акредити́ву* акредити́ви*

ак-ре-ди-ти́в

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: а-; корінь: -кредит-; суфікс: -ив.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Перед від'їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів Іван Ле

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: акредитив
  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3