акредитив

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	акредити́в	акредити́ви
Р.	акредити́ву	акредити́вів
Д.	акредити́вові акредити́ву	акредити́вам
З.	акредити́в	акредити́ви
Ор.	акредити́вом	акредити́вами
М.	на/у акредити́ву	на/у акредити́вах
Кл.	акредити́ву*	акредити́ви*

ак-ре-ди-ти́в

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: а-; корінь: -кредит-; суфікс: -ив.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. фін. грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. ◆ Перед від'їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів Іван Ле

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: акредитив
• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3