анотувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я аноту́ю анотува́в анотува́тиму  —
Ти аноту́єш анотува́в
анотува́ла
анотува́тимеш аноту́й
Він
Вона
Воно
аноту́є анотува́в
анотува́ла
анотува́ло
анотува́тиме  —
Ми аноту́єм(о) анотува́ли анотува́тимем(о) аноту́ймо
Ви аноту́єте анотува́ли аноту́йте
Вони аноту́ють анотува́ли анотува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. аноту́ючи
Дієприсл. мин. ч. анотува́вши
Безособова форма аното́вано

анотувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -анот-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. складати анотацію. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Під впливом подібних парадигмальних змін, як можна припустити, еволюціонував і заголовок, який пройшов шлях від імені (коли фіксував тільки головну дійову свідомість твору, що розгортає її індивідуальну долю) до назви (коли регламентував факт дії, тобто коментував та анотував зміст твору)…

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]