Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	атаку́ю	атакува́в	атакува́тиму	—
Ти	атаку́єш	атакува́в атакува́ла	атакува́тимеш	атаку́й
Він Вона Воно	атаку́є	атакува́в атакува́ла атакува́ло	атакува́тиме	—
Ми	атаку́єм(о)	атакува́ли	атакува́тимем(о)	атаку́ймо
Ви	атаку́єте	атакува́ли		атаку́йте
Вони	атаку́ють	атакува́ли	атакува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	атаку́ючи
Дієприсл. мин. ч.	атакува́вши
Безособова форма	атако́вано

атакувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -атак-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

навально наступати на ворога. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал. Яновський
перен. спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань. Н. С. Рибак

Найтісніша спорідненість

Від ??

навально наступати на ворога

спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети