атакувати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я атаку́ю атакува́в атакува́тиму  —
Ти атаку́єш атакува́в
атакува́ла
атакува́тимеш атаку́й
Він
Вона
Воно
атаку́є атакува́в
атакува́ла
атакува́ло
атакува́тиме  —
Ми атаку́єм(о) атакува́ли атакува́тимем(о) атаку́ймо
Ви атаку́єте атакува́ли атаку́йте
Вони атаку́ють атакува́ли атакува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. атаку́ючи
Дієприсл. мин. ч. атакува́вши
Безособова форма атако́вано

атакувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — заатакувати.

Корінь: -атак-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. навально наступати на ворога. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал. Яновський
  2. перен. спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань. Н. С. Рибак

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

навально наступати на ворога
спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети

Джерела[ред.]