аферистка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	афери́стка	афери́стки
Р.	афери́стки	аферисток
Д.	аферистці	афери́сткам
З.	афери́стку	аферисток
Ор.	афери́сткою	афери́стками
М.	на/у аферистці	на/у афери́стках
Кл.	афери́стко	афери́стки

а-фе-ри́ст-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -аферист-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ɐfeˈrɪstkɐ] (одн.), [ɐfeˈrɪstke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. жін. ім. до аферист. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.

Переклад

Список перекладів
Болгарськаbg: аферистка Російськаru: аферистка

Джерела

• Словник УЛІФ: аферистка

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	афери́стка	афери́стки
Р.	афери́стки	аферисток
Д.	афери́стке	афери́сткам
З.	афери́стку	аферисток
О.	афери́сткой афери́сткою	афери́стками
П.	афери́стке	афери́стках

а-фе-ри́ст-ка

Іменник, істота (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -аферист-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. аферистка (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.