байдужість

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. байду́жість  —
Р. байду́жості  —
Д. байду́жості  —
З. байду́жість  —
Ор. байду́жістю  —
М. байду́жості  —
Кл. байду́жосте*  —

бай-ду́ж-ість

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.


Корінь: -байдуж-; суфікс: -ість.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. стан і властивість за значенням байдужий 1 [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Байдужість доччина дражнила її І. С. Нечуй-Левицький

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Упроваджене Михайлом Старицьким (1839-1904), українським письменником, театральним і культурним діячем, корифеєм українського побутового театру ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.



Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]