байдужість

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	байду́жість	—
Р.	байду́жості	—
Д.	байду́жості	—
З.	байду́жість	—
Ор.	байду́жістю	—
М.	байду́жості	—
Кл.	байду́жосте*	—

бай-ду́ж-ість

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -байдуж-; суфікс: -ість.

Вимова

• МФА: [bɐi̯ˈduʒʲisʲtʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. стан і властивість за значенням байдужий 1 ◆ Байдужість доччина дражнила її І. С. Нечуй-Левицький

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: збайдужі́ння дієслова: байдужі́ти

Етимологія

Упроваджене Михайлом Старицьким (1839-1904), українським письменником, театральним і культурним діячем, корифеєм українського побутового театру ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.

Джерела

• Словник УЛІФ: байдужість