благочестя

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. книжн., заст. додержання приписів релігії; побожність, набожність ◆ — Ще тільки й зосталось благочестя, що поміж купецтвом,— почав отець Ісакій І. С. Нечуй-Левицький
2. православна віра, православ'я ◆ От у Тройці благочестя, а у нас унія

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: благочестя