блимавка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. освітлювальний прилад (лампа, каганець і т. ін.), що горить слабо, блимаючи, і дає мало світла ◆ — Прийде час, — ви назавжди розстанетесь з оцією допотопною блимавкою О. Т. Гончар
   1. тьмяне світло; далекий, неяскравий вогник; блукаючий вогник ◆ Бліда радість засвітилася в її очах, наче повабила її на болоті мінлива блимавка Тулуб

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: блимавка