божевільник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

божевільник (не зазначено розбиття на склади)

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

• МФА : [bɔʒeu̯ʲilʲnek] (одн.), [] (мн.)

• Прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. божевільна людина ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог, во́ля.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Борис Грінченко Словник української мови. — 1927.