брикнути

Українська

бри́кнути

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́кну	бри́кнув бри́кнула	бри́катиму	—
Ти	бри́кнеш	бри́кнув бри́кнула	бри́катимеш	бри́кни
Він Вона Воно	бри́кне	бри́кнув бри́кнула бри́кнуло	бри́катиме	—
Ми	бри́кнем	бри́кнули	бри́катим(о)	бри́кнім(о)
Ви	бри́кнете	бри́кнули		бри́кніть
Вони	бри́кнуть	бри́кнули	бри́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бри́каючий
Дієприкм. мин. ч.	бри́кнувший
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	бри́кнувши
Пас. дієприкм. мин.	бри́кнутий
Безособова форма	—

Дієслово, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брик-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. упасти, перекинутися ◆ Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край В. С. Кучер

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брикнути

брикну́ти

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		брикну́в	брикну́	—
Ти		брикну́в брикну́ла	брикне́ш	брикни́
Він Вона Воно		брикну́в брикну́ла брикну́ло	брикне́	—
Ми		брикну́ли	брикне́м(о)	брикнім(о)
Ви		брикну́ли		брикні́ть
Вони		брикну́ли	брикну́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	брикну́тий
Безособова форма	брикну́то

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Корінь: -брик-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док. однокр. брикати 1 ◆ Кобила брикнула ногою

Споріднені слова

іменники: брикливість прикметники: брикливий дієслова: брикати, вибрикнути, вибрикувати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів