брикнути

Українська

бри́кнути

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́ку	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула	бри́катиму	—
Ти	бри́кеш	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула	бри́катимеш	бри́ки
Він Вона Воно	бри́ке	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула бри́кнло, бри́куло	бри́катиме	—
Ми	бри́кем(о)	бри́кнли, бри́кули	бри́катим(о)	бри́кім(о)
Ви	бри́кете	бри́кнли, бри́кули		бри́кіть
Вони	бри́куть	бри́кнли, бри́кули	бри́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	бри́кнши, бри́кувши
Безособова форма	—

Дієслово, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брик-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. упасти, перекинутися ◆ Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край В. С. Кучер

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брикнути

брикну́ти

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		брикну́в	брикну́	—
Ти		брикну́в брикну́ла	брикне́ш	брикни́
Він Вона Воно		брикну́в брикну́ла брикну́ло	брикне́	—
Ми		брикну́ли	брикне́м (, -емо́)	брикнім(о)
Ви		брикну́ли		брикні́ть
Вони		брикну́ли	брикну́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

брикнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Корінь: -брик-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [breˈknute]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док. однокр. брикати 1 ◆ Кобила брикнула ногою

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: брикливість прикметники: брикливий дієслова: брикати, вибрикнути, вибрикувати

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:брикати

Переклад

Список перекладів