брукуватися

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бруку́юся (-сь)	брукува́вся, (-всь) брукува́лася, (-лась)	брукува́тимуся брукува́тимусь	—
Ти	бруку́єшся	брукува́вся, (-всь) брукува́лася, (-лась)	брукува́тимешся	бруку́йся
Він Вона Воно	бруку́ється	брукува́вся, (-всь) брукува́лася, (-лась) брукува́лося, (-лось)	брукува́тиметься	—
Ми	бруку́єм(о)ся (-сь)	брукува́лися	брукува́тимем(о)ся (-сь)	бруку́ймося (-сь)
Ви	бруку́єтеся (-сь)	брукува́лися		бруку́йтеся (-сь)
Вони	бруку́ються	брукува́лися, (-лись)	брукува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бруку́ючись
Дієприсл. мин. ч.	брукува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бру-ку-ва́-ти-ся

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -брук-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

• МФА: [brʊkʊu̯ɐtesʲɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. пасивний до брукувати. ◆ Тюремна сторожа доводила в'язнів тільки до того перехрестя, де брукувалося шосе Кулик

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брукуватися