Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бря́зкаю	бря́зкав	бря́зкатиму	—
Ти	бря́зкаєш	бря́зкав бря́зкала	бря́зкатимеш	бря́зкай
Він Вона Воно	бря́зкає	бря́зкав бря́зкала бря́зкало	бря́зкатиме	—
Ми	бря́зкаєм(о)	бря́зкали	бря́зкатимем(о)	бря́зкаймо
Ви	бря́зкаєте	бря́зкали		бря́зкайте
Вони	бря́зкають	бря́зкали	бря́зкатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бря́зкающий
Дієприкм. мин. ч.	бря́зкавший
Дієприсл. теп. ч.	бря́зкая
Дієприсл. мин. ч.	бря́зкав, бря́зкавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бря́зкаемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бря́зкаовано

бря́з-ка-ти

Корінь: -брязк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

недок. ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі Нечуй-Левицький
1. чим. викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі Марко Вовчок
на чому, розм. невміло або недбало грати на музичному інструменті ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Дійсний осел не засяде грати на фортеп'яні, але кілько ж то двоногих ослів брязкає на фортеп'янах і загалом роблять такі роботи, котрих не вміють, до котрих би не повинні братися! Франко

Найтісніша спорідненість

ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки

викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними

невміло або недбало грати на музичному інструменті