бури
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | — | бу́ри |
Р. | — | бу́рів |
Д. | — | бу́рам |
З. | — | бу́рів |
Ор. | — | бу́рами |
М. | — | бу́рах |
Кл. | — | бу́ри |
бу́-ри
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -бур-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
бу́ри[ред.]
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма нкл відмінка іменника бур ◆ немає прикладів застосування.
бури́[ред.]
бу-ри́
- форма наказовий спосіб дієслова бурити
◆ немає прикладів застосування.
Російська[ред.]
бу́ри[ред.]
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма родового відмінка іменника буря ◆ немає прикладів застосування.
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма називного чи знахідного відмінка множини іменника буря ◆ немає прикладів застосування.
бури́[ред.]
бу-ри́
МФА: [bʊre]
- форма наказовий спосіб дієслова бурити ◆ немає прикладів застосування.
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Pluralia tantum/uk
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 4 букв/uk
- Етноніми/uk
- Національна належність/uk
- Форми іменників без вказання граматичного числа/uk
- Словоформи/uk
- Форми іменників/uk
- Форми наказового способу дієслів
- Російська мова
- Форми іменників без вказання граматичного числа/ru
- Словоформи/ru
- Форми іменників/ru
- Форми наказового способу дієслів/ru
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/2