буркотати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я буркочу́ буркота́в буркота́тиму  —
Ти бурко́чеш буркота́в
буркота́ла
буркота́тимеш буркочи́
Він
Вона
Воно
бурко́че буркота́в
буркота́ла
буркота́ло
буркота́тиме  —
Ми бурко́чем (бурко́чемо) буркота́ли буркота́тимем(о) буркочі́м(о)
Ви бурко́чете буркота́ли буркочі́ть
Вони бурко́чуть буркота́ли буркота́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. буркочачи́
Дієприсл. мин. ч. буркота́вши
Безособова форма

Дієслова, недоконаний вид перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 6c).

Корінь: -буркот-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. перех. і без додатка. говорити тихо і невиразно [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Ви, діточки (до мене та до Катрі), не слухайте, що стара буркоче Марко Вовчок
    1. говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким-, чим-небудь; бурчати [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Буркотів [Щука] собі під ніс, лаючи козаків
  2. неперех. утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.) [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ По шляху біжать жваві струмочки — крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть Васильченко
  3. неперех. воркувати (про голубів) [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Голуб в'ється круг неї [принцеси] і буркоче Леся Українка

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]