бігун

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

бігун І[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. бігу́н бігуни́
Р. бігуна́ бігуні́в
Д. бігуне́ві
бігуну́
бігуна́м
З. бігуна́ бігуні́в
Ор. бігуно́м бігуна́ми
М. бігуно́ві
бігуні́
бігуна́х
Кл. {{{3}}}е бігуни́

бі-гу́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -біг-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

страус, бігун [1].
[1].
[2].

Значення[ред.]

  1. той, хто може швидко і легко бігти, бігати ◆ — Се був мій знайомий друкар, невтомний бігун по вулицях та сходах, завжди готовий до всякої послуги для справи Леся Українка ◆ усіх згаданих птахів називаємо бігунами. «Z͡Hytti͡a i znanni͡a — Том 5 — Сторінка 351», 1931 Джерело — https://books.google.com.ua.
  2. спорт. спортсмен, який володіє технікою бігу ◆ Почався пробіг. Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів Кочерга

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

  1. страус

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]


бігун ІІ[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. бігу́н бігуни́
Р. бігуна́ бігуні́в
Д. бігуно́ві
бігуну́
бігуна́м
З. бігу́н бігуни́
Ор. бігуно́м бігуна́ми
М. бігуно́ві, бігуну́ бігуна́х
Кл. бігу́не* бігуни́*

бі-гу́н

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -біг-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

[1].

Значення[ред.]

  1. заст. те ж саме, що полюс ◆ Найхолодніше [на землі] коло бігунів
  2. перен. те, що цілком протилежне чомусь іншому ◆ Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посередині, то, може, тоді якраз по правді буде Леся Українка
  3. розм. вісь у дверях, воротях ◆ Ще хазяї, здається, сплять: Не рипав бігун частенько… Та от бігун і заскрипів, І сонні двері відімкнулись Руданський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

бігун ІІІ[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н.  — бігуни́
Р.  — бігуні́в
Д.  — бігуна́м
З.  — бігуни́
Ор.  — бігуна́ми
М.  — бігуна́х
Кл.  — бігуни́*

бі-гу́н

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.

Корінь: -біг-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вживається у множині, техн. спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каміння і т. ін. в дробильній машині ◆ Глина вагонетками подається в бункер. Звідти вона потрапляє па бігуни, подрібнюється

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]