білило

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	біли́ло	біли́ла
Р.	біли́ла	біли́л
Д.	біли́лу, біли́лові	біли́лам
З.	біли́ло	біли́ла
Ор.	біли́лом	біли́лами
М.	біли́лі	біли́лах
Кл.	біли́ло*	біли́ла*

бі-ли́-ло

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -біл-; суфікс: -ил^?; закінчення: -о.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. ◆ Рами цинковим білилом Артем красив В. С. Кучер
2. розм. картина, написана білилом. ◆ Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори
3. тільки мн. біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. ◆ [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді

картина, написана білилом

біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя

Джерела

• Словник УЛІФ: білило