Українська

бі-ли́-ло

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -біл-; суфікс: -ил^?; закінчення: -о.

біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Рами цинковим білилом Артем красив В. С. Кучер
розм. картина, написана білилом. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори
тільки мн. біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне Леся Українка

Найтісніша спорідненість

Від ??

біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді

картина, написана білилом

біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя