вальцівник
Перевірена версія
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вальцівни́к | вальцівники́ |
| Р. | вальцівника́ | вальцівникі́в |
| Д. | вальцівнико́ві вальцівнику́ |
вальцівника́м |
| З. | вальцівника́ | вальцівникі́в |
| Ор. | вальцівнико́м | вальцівника́ми |
| М. | вальцівнико́ві вальцівникі́ |
вальцівника́х |
| Кл. | вальцівнику́ | вальцівники́ |
валь-ців-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вальц-; суфікс: -івник.
Вимова
[ред.]- МФА : [ʋɐlʲt͡sʲiu̯ˈnɪk] (одн.), [ʋɐlʲt͡sʲiu̯neˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- те ж саме, що вальцювальник ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів’я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ва́льці́, вале́ць СУМ, Ж, вальцівни́к, вальцюва́льник, вальцюва́льний, вальцюва́ти; — рос. вальцы́, білор. ва́льцы, пол. walec, чеськ. válcovati «викачувати», словац. valec, в.-луж. н.-луж. walca, болг. валц— запозичення з німецької мови; нім. Walze «каток» пов’язане з дієсловом walzen «крутитись».— СІС 118; ЭСБМН 47; Sł. wyr. obcych 694; Kluge—Mitzka 837.— Див. ще ва́льс.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |