Українська
[ред.]

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	ва́рварський	ва́рварська	ва́рварське	ва́рварські
Р.	ва́рварського	ва́рварської	ва́рварського	ва́рварських
Д.	ва́рварському	ва́рварській	ва́рварському	ва́рварським
З.	ва́рварського (іcт.) ва́рварський (неіст.)	ва́рварську	ва́рварське	ва́рварських (іст.) ва́рварські (неіст.)
О.	ва́рварським	ва́рварською	ва́рварським	ва́рварськими
М.	ва́рварськім ва́рварському	ва́рварській	ва́рварськім ва́рварському	ва́рварських

ва́р-вар-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -варвар-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

прикметник до варвари ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Від ва́рвар, ва́рварство, варвари́зм, ст. варвары (XVII ст.); — рос. білор. варвар, д.-рус. варваръ, варъваръ, чеськ. словац. в.-луж. barbar, н.-луж. barbaŕ, болг. варварин, мак. варвар(ин), сербохорв. ва̏рварин, ба̏рба̄р, барбарин, словен. barbár, пол. barbarz стсл. вор(ъ)воръ;— запозичення з грецької мови; гр. βάρβαρος «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» разом з дінд. barbarah «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редуплікативне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-вавілонського джерела (шумер. barbar «чужинець», семіто-вавілонське barbaru «чужий»); спочатку слово означало невиразну, незрозумілу мову, пізніше набуло переносних значень; варваризм походить від фр. barbarisme, що зазнало впливу ва́рвар. — СІС 119; Тимч. 186; Шанский ЭСРЯ І 3, 19; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Frisk І 219—220.

Список перекладів
Польська_pl: barbarzyński

Українська[ред.]