Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	ва́рварський	ва́рварське	ва́рварська	ва́рварські
Р.	ва́рварського	ва́рварського	ва́рварської	ва́рварських
Д.	ва́рварському	ва́рварському	ва́рварській	ва́рварським
З. (^іст./_неіст.)	ва́рварського (іcт.) ва́рварський (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ва́рварське	ва́рварську	ва́рварських (іст.) ва́рварські (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ва́рварським	ва́рварським	ва́рварською	ва́рварськими
М.	ва́рварськім ва́рварському	ва́рварськім ва́рварському	ва́рварській	ва́рварських

ва́р-вар-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -варвар-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

прикметник до варвари ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Від ва́рвар, ва́рварство, варвари́зм, ст. варвары (XVII ст.); — рос. білор. варвар, д.-рус. варваръ, варъваръ, чеськ. словац. в.-луж. barbar, н.-луж. barbaŕ, болг. варварин, мак. варвар(ин), сербохорв. ва̏рварин, ба̏рба̄р, барбарин, словен. barbár, пол. barbarz стсл. вор(ъ)воръ;— запозичення з грецької мови; гр. βάρβαρος «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» разом з дінд. barbarah «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редуплікативне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-вавілонського джерела (шумер. barbar «чужинець», семіто-вавілонське barbaru «чужий»); спочатку слово означало невиразну, незрозумілу мову, пізніше набуло переносних значень; варваризм походить від фр. barbarisme, що зазнало впливу ва́рвар. — СІС 119; Тимч. 186; Шанский ЭСРЯ І 3, 19; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Frisk І 219—220.

Список перекладів
Польська_pl: barbarzyński