вареник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. варе́ник варе́ники
Р. варе́ника варе́ників
Д. варе́нику
варе́никові
варе́никам
З. варе́ник варе́ники
Ор. варе́ником варе́никами
М. на/в варе́нику на/в варе́никах
Кл. варе́нику* варе́ники*

ва-ре́-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вар-; суфікси: -ен-ик [Полюга, 2009].

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Вареники.

Значення[ред.]

  1. невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. ◆ Славний обід у тітки. Простий: борщ з сметаною, вареники з сиром до сметани, чи галушки, але такий смачний, що як згадаєш, то й слину ковтнеш. М. М. Коцюбинський, «Дядько та тітка», 1885 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Огириха з невісткою за столом вареники ліпили — чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі. А. В. Головко, «Бур'ян», 1927 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми[ред.]

  1. діал. пиріг

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. страва

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Утворено за допомогою суффиксів -ен та -ик від варити, далі від праслов'янської форми *variti, від якої також виникли давньорус. варити, укр. варити, рос. варить, білор. варыць, пол. warzyć, sc. vařiti, словац. variť, в.-луж. warić, н.-луж. wariś, болг. варя «варю», мак. вари «варить», сербохорв. ва́рити, словен. variti, ст.-слов. варити, рос.-церк.-слов. варити. — Праслов'янське variti пов'язане з *vьreti «кипіти»; — споріднене з лит. vérdu vìrti «бурлити, кипіти», лат. verdu, virt «кипіти» (балтосл. *ver- «кипіти, клекотіти»), вірм. վարիմ «горю», нім., англ. warm «теплий», алб. vorbë «горщик для варіння»; сходить до індоєвр. *uerh₁- «палити». Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: вареник
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. варе́ник варе́ники
Р. варе́ника варе́ников
Д. варе́нику варе́никам
З. варе́ник варе́ники
О. варе́ником варе́никами
П. варе́нике варе́никах

ва-ре́-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вар-; суфікси: -ен-ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вареник (аналог укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. пироги

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Запозичене з укр. вареник.

Джерела[ред.]

Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття