вартувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я варту́ю вартува́в вартува́тиму  —
Ти варту́єш вартува́в
вартува́ла
вартува́тимеш варту́й
Він
Вона
Воно
варту́є вартува́в
вартува́ла
вартува́ло
вартува́тиме  —
Ми варту́єм(о) вартува́ли вартува́тимем(о) варту́ймо
Ви варту́єте вартува́ли варту́йте
Вони варту́ють вартува́ли вартува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. варту́ючи
Дієприсл. мин. ч. вартува́вши
Безособова форма варто́вано

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.


Корінь: -варт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. перех. охороняти, стерегти кого-, що-небудь [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Дідусь вартує коло брами, стереже зерно Тер.
  2. неперех. стояти на варті, на сторожі [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Вартує недоторканність радянських рубежів прикордонник Сміловенко Ком., 1938, VI ◆ Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано Я. Мамонтов
  3. неперех. невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.) [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Я тебе буду вартувати тепер Чуб. ◆ В бюро вартую я сьогодні Бажан
  4. неперех., діал. коштувати [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]