Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	варту́ю	вартува́в	вартува́тиму	—
Ти	варту́єш	вартува́в вартува́ла	вартува́тимеш	варту́й
Він Вона Воно	варту́є	вартува́в вартува́ла вартува́ло	вартува́тиме	—
Ми	варту́єм(о)	вартува́ли	вартува́тимем(о)	варту́ймо
Ви	варту́єте	вартува́ли		варту́йте
Вони	варту́ють	вартува́ли	вартува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	варту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вартува́вши
Безособова форма	варто́вано

вартувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -варт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

перех. охороняти, стерегти кого-, що-небудь ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Дідусь вартує коло брами, стереже зерно Тер.
неперех. стояти на варті, на сторожі ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Вартує недоторканність радянських рубежів прикордонник Сміловенко Ком., 1938, VI ◆ Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано Я. Мамонтов
неперех. невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.) ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Я тебе буду вартувати тепер Чуб. ◆ В бюро вартую я сьогодні Бажан
неперех., діал. коштувати ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: вартонька ін. іменники: вартівник, вартівня, вартова, вартовий, вартовик, вартування прикметники: вартівничий, вартовий дієслова:

Від ??

охороняти, стерегти кого-, що-небудь
Російська_ru: караулить ^(ru); (с прямым дополнением — ещё) сторожить ^(ru); оберегать ^(ru), охранять ^(ru)

стояти на варті, на сторожі
Російська_ru: караулить ^(ru); (с прямым дополнением — ещё) сторожить ^(ru); оберегать ^(ru), охранять ^(ru)

невідступно перебувати в якомусь місці певний час
Російська_ru: (в порядке очереди неотлучно находиться при ком-нибудь, при чём-нибудь, где) дежурить ^(ru)

коштувати
Англійська_en: cost ^(en) Російська_ru: стоить ^(ru)