ваторник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ваторни́к

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. частина житла гуцула, де сплять і варять страву; приміщення для приготування молочних продуктів. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.


Переклад[ред.]

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

[[Категорія:]]