вдувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вдува́ю	вдува́в	вдува́тиму	—
Ти	вдува́єш	вдува́в вдува́ла	вдува́тимеш	вдува́й
Він Вона Воно	вдува́є	вдува́в вдува́ла вдува́ло	вдува́тиме	—
Ми	вдува́єм(о)	вдува́ли	вдува́тимем(о)	вдува́ймо
Ви	вдува́єте	вдува́ли		вдува́йте
Вони	вдува́ють	вдува́ли	вдува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	вдува́ющий
Дієприкм. мин. ч.	вдува́вший
Дієприсл. теп. ч.	вдува́я
Дієприсл. мин. ч.	вдува́в, вдува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	вдува́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	вдува́овано

вду-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: в-; корінь: -д-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [wdʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дуючи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) всередину, в якусь порожнину. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вдувати