вдячний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	вдя́чний	вдя́чна	вдя́чне	вдя́чні
Р.	вдя́чного	вдя́чної	вдя́чного	вдя́чних
Д.	вдя́чному	вдя́чній	вдя́чному	вдя́чним
З.	вдя́чного (іcт.) вдя́чний (неіст.)	вдя́чну	вдя́чне	вдя́чних (іст.) вдя́чні (неіст.)
О.	вдя́чним	вдя́чною	вдя́чним	вдя́чними
М.	вдя́чнім вдя́чному	вдя́чній	вдя́чнім вдя́чному	вдя́чних

вдя́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: в-; корінь: -дяч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [ˈwdʲɑt͡ʃnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь
   1. який виражає вдячність
2. який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вдя́ка прикметники: невдя́чний

Етимологія

Від дяка «вдячність; [бажання Ж; охота, намір, настрій, воля ДзУЗЛП]», дяко́ванець «учасник весільного почту» Ж. дя́кованці «дякування» Я, дя́кувати, дя́чити, дя́кнути «дати» Е36 2, дячи́ться «добре поводитися, траплятися» ДзУЗЛП, дячи́ти собі «подобати» Досл. з мовозн. 1962, дя́чний Ж, дя́чно «охоче, радо» Ж, вдя́чний, вдя́читися «удатися, потрапити» Ж, віддя́ка, відвдя́ка Ж, віддя́чливий, віддя́чити, завдя́чувати, завдя́чливо, завдяки́, невдя́ка Ж, невдя́чник, невдя́чливий Ж, оддяка Пі, оддя́чка, подя́ка, подя́чливий, подя́чний, удя́чний, ст. дяковати (1433);— рос. дя́ка, дя́ковать, білор. дзяк, падзя́ка, дза́каваць, пол. dzięk, dzięka, dzięki, dziękować, чеськ. dík, děkovati, ст. diek(a), děk, словац. ďaka, ďakovať, в.-луж. dźak, в.-луж. dźakować so, н.-луж. źěk, źěkowaś se; — запозичене з німецької мови через польську (у закарпатські говори, можливо, і через словацьку); пол. dzięk є старим запозиченням із сер.-в.-нім. dank «подяка, думка» (д.-в.-нім. danken «дякувати»); слов'янське ę на місці an пояснюють впливом форми множини іменника denke «думки» і дієслова denken «думати» (звідки і сер.-в.-нім. dank) (Kiparsky GLG 143—144); д.-в.-нім. denken споріднене з дав.-англ. fiencan, д.-ісл. þekkja, готська þagkjan «тс.», лат. tongeo «знаю». — Кобилянський Мовозн. 1976/6 , 34; Дзендзелівський УЗЛП 48— 49; Потебня РФВ І 263; Шелудько 31; Richhardt 45; Филин Происх. яз. 623; Фасмер 1 561; Sławski І 204; Kluge—Mitzka 127.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вдячний