вдівець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вдіве́ць	вдівці́
Р.	вдівця́	вдівці́в
Д.	вдівце́ві вдівцю́	вдівця́м
З.	вдіве́ць	вдівці́
Ор.	вдівце́м	вдівця́ми
М.	вдівці́ вдівця́	вдівця́х
Кл.	вдівцю́*	вдівці́*

вдіве́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вдів-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА : [wdʲiˈu̯ɛt͡sʲ] (одн.), [wdʲiu̯ˈt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: вдівонька, вдовичка прізвища: Удовенко, Удовиченко ін. іменники: вдовиця, вдовівна дієслова: вдовувати

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: wdowiec (pl) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: вдівець