Українська

ве-ре-мі́-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: верем-; корінь: --і-; суфікс: -+я-

розм. сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ [Тетяна:] Я рада була, що на Финтиків кошт погодується служивий. Но сей служивий таку веремію підняв, як чорт в лотоках Котляревський, "Москаль-чарівник"
вир, вихор, коловорот. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}
1. буря. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Пустіть лиш з неба веремію І покажіте чудасію; Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенькету, Всі веремію підняли Котляревський, "Енеїда"

Найтісніша спорідненість

Від ??

сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом

вир, вихор, коловорот

буря