розм. сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ [Тетяна:] Я рада була, що на Финтиків кошт погодується служивий. Но сей служивий таку веремію підняв, як чорт в лотоках Котляревський, "Москаль-чарівник"
буря. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Пустіть лиш з неба веремію І покажіте чудасію; Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенькету, Всі веремію підняли Котляревський, "Енеїда"