верзуни
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | верзуни́ |
| Р. | — | верзуні́в |
| Д. | — | верзуна́м |
| З. | — | верзуни́ |
| Ор. | — | верзуна́ми |
| М. | — | верзуна́х |
| Кл. | — | верзуни́* |
вер-зу-ни
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -верзун-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА : [—] (одн.), [ʋerzʊˈnɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. постоли. ◆ Тепер він берега пустився так злиденно іскривився, Що став похожим на верзун Котляревський, "Енеїда"
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Леся Ставицька. Короткий словник жарґонної лексики української мови. Київ, Критика, 2003