виїздити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

ви́їздити I[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ви́-їз-ди-ти

Дієслово доконаного виду.

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь ◆ Ви́їздив я на своєму віку чимало по світу. Г. Квітка-Основ’яненко ◆ Ви́їздили Польщу і всю Україну, а не бачили такої, як ця Катрерина. Т. Шевченко
  2. їздячи куди-небудь, добути собі щось ◆ Як, діду, їздилось до столиці?.. Виїздив щось? Михайло Стельмах
  3. привчити коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їздити ◆ ви́їздити рисака

Синоніми[ред.]

  1. об'їздити, об'їхати, обколесити, обколесувати, облітати, обкрутити, обміряти, обмрірити
  2. об'їжджати

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Cловник синонімів української мови. На основі електронного видання "Словники України" – 1.4

виїзди́ти II[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ви-їз-ди́-ти

Дієслово недоконаного виду.

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись ◆ Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого. Павло Чубинський ◆ І коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся. Іван Ле, «Наливайко»
    1. залишати своє місце проживання, переселяючись в інше ◆ Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин. Степан Васильченко
    2. їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою ◆ — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива. Василь Кучер, «Чорноморці» ◆ Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси. Олесь Гончар
  2. їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. ◆ Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю. Андрій Головко
  3. їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. ◆ Воли виїхали на гору. Нечуй-Левицький
  4. на кому, на чому, перен., розм. перекладати на кого-небудь свої обов'язки. ◆ На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів. Олесь Донченко

Синоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 401.