Перейти до вмісту

виїздити

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

ви́їздити I

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]

ви́-їз-ди-ти

Дієслово доконаного виду.

Корінь: --.

Вимова

[ред.]
  •  прослухати вимову?, файл
  • УФ: []
  • Семантичні властивості

    [ред.]

    Значення

    [ред.]
    1. їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь ◆ Ви́їздив я на своєму віку чимало по світу. Г. Квітка-Основ’яненко ◆ Ви́їздили Польщу і всю Україну, а не бачили такої, як ця Катрерина. Т. Г. Шевченко
    2. їздячи куди-небудь, добути собі щось ◆ Як, діду, їздилось до столиці?… Виїздив щось? М. П. Стельмах
    3. привчити коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їздити ◆ ви́їздити рисака

    Синоніми

    [ред.]
    1. об'їздити, об'їхати, обколесити, обколесувати, облітати, обкрутити, обміряти, обмрірити
    2. об'їжджати

    Споріднені слова

    [ред.]
    Найтісніша спорідненість

    Етимологія

    [ред.]

    Від ??

    Переклад

    [ред.]
    їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь
    їздячи куди-небудь, добути собі щось
    привчити коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їздити

    Джерела

    [ред.]
    • Словник УЛІФ: виїздити
    • Cловник синонімів української мови. На основі електронного видання "Словники України" – 1.4

    виїзди́ти II

    [ред.]

    Морфосинтаксичні ознаки

    [ред.]

    ви-їз-ди́-ти

    Дієслово недоконаного виду.

    Корінь: --.

    Вимова

    [ред.]
  •  прослухати вимову?, файл
  • УФ: []
  • Семантичні властивості

    [ред.]

    Значення

    [ред.]
    1. їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись ◆ Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого. П. П. Чубинський ◆ І коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся. Іван Ле, «Наливайко»
      1. залишати своє місце проживання, переселяючись в інше ◆ Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин. Степан Васильченко
      2. їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою ◆ — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива. В. С. Кучер, «Чорноморці» ◆ Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси. О. Т. Гончар
    2. їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. ◆ Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю. А. В. Головко
    3. їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. ◆ Воли виїхали на гору. І. С. Нечуй-Левицький
    4. на кому, на чому, перен., розм. перекладати на кого-небудь свої обов'язки. ◆ На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів. О. В. Донченко

    Синоніми

    [ред.]

    Споріднені слова

    [ред.]
    Найтісніша спорідненість

    Етимологія

    [ред.]

    Від ??

    Переклад

    [ред.]
    їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись
    їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою
    їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці
    їдучи, підніматися куди-небудь, на щось
    перекладати на кого-небудь свої обов'язки

    Джерела

    [ред.]
    • Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 401.