вогонь

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. вого́нь вогні́
Р. вогню́ вогні́в
Д. вогне́ві
вогню́
вогня́м
З. вого́нь вогні́
Ор. вогне́м вогня́ми
М. вогні́, вогню́ вогня́х
Кл. вогню́* вогні́*

во-гонь

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вогонь-.

Вимова[ред.]

    • МФА: одн. [wɔɣɔnʲ], мн. [woˈɣnʲi]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно. М. М. Коцюбинський
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]