вогонь
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | вого́нь | вогні́ |
Р. | вогню́ | вогні́в |
Д. | вогне́ві вогню́ |
вогня́м |
З. | вого́нь | вогні́ |
Ор. | вогне́м | вогня́ми |
М. | вогні́, вогню́ | вогня́х |
Кл. | вогню́* | вогні́* |
во-гонь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вогонь-.
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [wɔɣɔnʲ], мн. [woˈɣnʲi]
прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом [≈ 1] ◆ У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно. М. М. Коцюбинський
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|