вірник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ві́рник ві́рники
Р. ві́рника ві́рників
Д. ві́рникові
ві́рнику
ві́рникам
З. ві́рника ві́рників
Ор. ві́рником ві́рниками
М. ві́рникові
ві́рнику
ві́рниках
Кл. ві́рнику ві́рники

ві́р-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вір-; суфікси: -ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто перебуває у вірі. ◆ Єзуїти зіграли важливу роль у поверненні багатьох вірників східного обряду у лоно Католицької Церкви.

Синоніми[ред.]

  1. вірянин, невласт. віруючий || адепт

Антоніми[ред.]

  1. безвірний

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]