вітець

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. віте́ць вітці́
Р. вітця́ вітці́в
Д. вітце́ві
вітцю́
вітця́м
З. віте́ць вітці́
Ор. вітце́м вітця́ми
М. вітці́
вітця́
вітця́х
Кл. вітцю́* вітці́*

віт-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вітець-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. те ж саме, що батько. ◆ Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця Іван Франко [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
  2. церк. звертання до священника. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]
  3. основоположник. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
  1. за статтю: мати; за родовим відношенням: дочка, син
  2. ?
  3. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра». Далі від іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц,ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць, др. отьць, п. ojciec.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]