Перейти до вмісту

вітець

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. віте́ць вітці́
Р. вітця́ вітці́в
Д. вітце́ві
вітцю́
вітця́м
З. віте́ць вітці́
Ор. вітце́м вітця́ми
М. вітці́
вітця́
вітця́х
Кл. вітцю́* вітці́*

віт-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вітець-.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. діал. те ж саме, що батько. ◆ Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця Іван Франко [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
  2. церк. звертання до священника. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]
  3. основоположник. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. за статтю: мати; за родовим відношенням: дочка, син
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від psl. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (Пор. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, готська atta, д.-в.-нім. atto, сер.-в.-нім. н.-нім. д.-ісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», санскр. atta «мати, старша сестра». Далі від праіндоєвр. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли рос. оте́ц, [отек, а́тька], білор. айце́ц, чеськ. словац. otec, в.-луж. wótc, wóćec, н.-луж. wość, болг. оте́ц, мак. отец, сербохорв. о̀тац, словен. ôčе, ст.-слов. отьць, д.-рус. отьць, пол. ojciec.


Переклад

[ред.]
батько
звертання до священника
основоположник

Джерела

[ред.]